Атріовентрикулярна блокада

Захворювання серцево-судинної системи - одні з найбільш небезпечних для людського життя. Саме серце і судини відповідальні за циркуляцію крові в організмі, а будь-яке порушення в їх роботі може стати причиною серйозних наслідків, у тому числі і летального результату. Одним з вкрай серйозних і, на жаль, дуже поширених порушень в роботі серцевого м'яза є її блокада, іншими словами, збій проведення електричного імпульсу по серцево-судинної системи. Виділяють кілька видів блокад, які характеризуються різними симптомами і неоднаковим ступенем вираженості проявів.

Атріовентрикулярна блокада являє собою порушення функції провідності серця, що виражається в уповільненні або навіть припинення проходження імпульсу від передсердь до шлуночків. У результаті відбувається збій серцевого ритму і порушеннягемодинаміки крові. Цей стан дуже небезпечно і може призвести не тільки до різкого погіршення стану людини, але і до його смерті.

Причина атріовентрикулярної блокади часто полягає в ураженні різних частин провідної системи серця, яка забезпечує послідовні скорочення передсердь і шлуночків (пучок Гіса, АВ-вузол).

Факторами виникнення хвороби можуть стати інтенсивні фізичні навантаження або вживання деяких ліків (наприклад, ін'єкції дротаверину або папаверину).

Набагато складніше ситуація з хворими, які вже мають які-небудь проблеми з серцем - ІХС, інфаркт міокарда, пороки серця, кардіоміопатії, міокардити. Перебіг хвороби в цих випадках залежить від рівня ураження серцевого м'яза, і від ступеня її блокади. Крім того, можуть розвиватися ускладнення, наприклад, виникнення шлуночкової тахікардії, загострення хронічної серцевої недостатності, формування гіпоксії мозку. Блокади серця, які мають регулярний характер, можуть призвести до розвитку інтелектуально-мнестичних порушень.

Ступені атріовентрикулярної блокади

Традиційно розрізняють 3 ступеня блокади серця.

Атріовентрикулярна блокада 1 ступеня виникає при сповільненій провідності імпульсів з передсердь через АВ-вузол, але в теж час дані імпульси досягають шлуночків. При цьому ступені захворювання клінічні прояви не виражені і реєструються виключно під час ЕКГ. Атріовентрикулярна блокада 1 ступеня не вимагає терапії, але важливо попередити хворого про небезпеку розвитку важких станів. З цієї причини необхідно обережно застосовувати препарати, урежающіе частоту серцевих скорочень. В основному, дана ступінь захворювання відзначається у молодих і фізично здорових людей, у тому числі і у спортсменів.

Атріовентрикулярна блокада 2 ступеня проявляється в тих випадках, коли шлуночками проводиться лише частина електричних імпульсів. Її симптомами є різке порушення стану - потемніння в очах, слабкість, нестабільний ритм серця. Може мати місце втрата свідомості, в тому випадку, якщо кільком імпульсам йде підряд, не вдалося досягти шлуночків. Атріовентрикулярна блокада 2 ступеня може характеризуватися різним ступенем вираженості. При першому її типі стан погіршується у зв'язку зі збільшенням тривалості затримки електричних імпульсів. Якщо людині не надати потрібну медичну допомогу, може настати повна блокада серця, і імпульси взагалі не будуть досягати шлуночків. При другому її типі раптово виникає критична затримка імпульсу, при якому кожен другий імпульс не досягає шлуночків.

Атріовентрикулярна блокада 3 ступеня передбачає повну блокаду. У даному випадку має місце абсолютне порушення атріовентрикулярної провідності, шлуночки скорочуються уповільнено, що викликає порушення кровообігу в організмі. До симптомів атріовентрикулярної блокади 3 ступеня відносять різко знижений пульс, запаморочення, слабкість, потемніння в очах, болі в серці, непритомність, посиніння шкіри, іноді судоми. В основному 3 ступінь захворювання властива особам старше 70 років, які мають в анамнезі кардіологічні порушення. На жаль, прогноз несприятливий і приблизно у 20% пацієнтів з повною блокадою серця настає летальний результат.

Крім розглянутих блокад існують і інші їх класифікації. Наприклад, залежно від рівня порушення імпульсу виділяють:

• дистальні (порушення відбувається в пучках Гіса);
• проксимальні (порушення на рівні передсердь);
• комбіновані (різнорівневі порушення провідності імпульсів).

Залежно від тривалості розрізняють такі види блокад серця як:

• гостра (виникає при інфаркті міокарда або при прийомі лікарських засобів);
• інтермітуюча (виникає на тлі ішемії);
• хронічна.

Діагностика та лікування атріовентрикулярної блокади

Діагностувати хворобу можна при огляді пацієнта і при проведенні ЕКГ. Опитування хворого передбачає виявлення наявних або перенесених раніше кардіопатологій, а також фактів недавнього прийому ліків, що впливають на серцевий імпульс.

Головним способом діагностики захворювання є ЕКГ, за допомогою якої можна розпізнати хворобу навіть у відсутність видимих ознак:

• при першому ступені має місце подовження інтервалу Р-Q> 0,20 сек;
• при другого ступеня спостерігається синусовий ритм з паузами;
• при третьому ступені захворювання відбувається скорочення числа шлуночкових комплексів в порівнянні з передсердними в 2-3 рази.

Також в деяких випадках для діагностики захворювання проводять добовий моніторинг ЕКГ. Він передбачає не тільки виявлення симптомів атріовентрикулярної блокади, але й визначення їх взаємозв'язку з суб'єктивними відчуттями хворого, оцінку впливу на них фізичного навантаження і прийому ліків.

Лікування атріовентрикулярної блокади буде залежати від ступеня вираженості захворювання:

• при виявленні ознак атріовентрикулярної блокади 1 ступеня, досить регулярно спостерігати за пацієнтом;
• при атріовентрикулярній блокаді 2 ступеня необхідно здійснювати лікування захворювання;
• при атріовентрикулярній блокаді 3 ступеня показано серйозне спостереження за пацієнтом і тривала терапія.

Тактика лікування атріовентрикулярної блокади при більш важких проявах залежить від ступеня їх вираженості, а також від їхніх причин:

• у разі захворювання, викликаного лікарськими препаратами, головне скорегувати дозу ліків або ж повністю їх відмінити;
• у разі наявності супутніх захворювань серця потрібно провести курс терапії? -адреностимуляторов;
• у разі хронічного перебігу захворювання призначають препарати (беллоид, теопек, коринфар) для симптоматичного лікування атріовентрикулярної блокади.

При супутньої застійної серцевої недостатності застосовують діуретики, вазодилататори, серцеві глікозиди. А для зниження гострих нападів призначають атропін або изадрин.

Профілактика хвороби припускає регулярне проходження профілактичних оглядів у кардіолога, особливо в літньому віці. При виявленні симптомів захворювання важливо грамотно здійснювати терапію, дотримуватися рекомендації фахівців і необхідні заходи обережності. Також слід правильно харчуватися і регулярно вживати в їжу продукти, багаті калієм і магнієм.