Хронічний нефрит

Хронічний нефрит - патологічний стан нирок, яке характеризується запальним процесом ниркових клубочків, канальців, сполучної тканини. Запалення може охоплювати всю нирку (дифузний нефрит) або її частина (вогнищевий нефрит).

Характер перебігу захворювання

У більшості випадків хронічний нефрит - наслідок недолікованого або неправильно леченого гострого нефриту. Про нефриті хронічному можна також говорити тоді, якщо протягом 6-9 місяців після виникнення гострої форми захворювання його основні ознаки не зникли.

Хронічний нефрит - це захворювання, що розвивається протягом багатьох років (3-15 років), вилікувати його досить складно. Дуже часто так і не дочекавшись одужання хворий помирає від уремії (самоінтоксикацію організму) або супутніх спровокованих нефритом захворювань.

Найчастіше характер перебігу захворювання визначається наступними чергуються один з одним періодами:

1. Латентний, або так званий період затишшя. У цьому періоді хворий не відчуває ніяких симптомів нефриту, а наявність захворювання можна визначити тільки за допомогою діагностики. Все, що може відчувати хворий у період затишшя - загальна слабкість, знижена працездатність, підвищена стомлюваність, несильні головні болі.

2. Рецидивуючий період, або період загострення. Виникає після латентного періоду як реакція на перенесене інфекційне захворювання (найчастіше ангіну). У періоді загострення симптоми хронічного нефриту схожі з симптомами захворювання в його гострій формі і проявляють себе в залежності від типу нефриту.

У міру прогресування хронічного нефриту з кожним новим періодом загострення кількість загиблих ниркових клубочків збільшується, нирки зменшуються в розмірах, що веде до розвитку ниркової недостатності, а це, у свою чергу, сприяє затримці шлаків, надмірна концентрація яких в крові отруює організм, розвивається уремія.

Рідко, але бувають випадки, коли захворювання носить злоякісний перебіг (екстракапіллярний нефрит), що веде до швидкого розвитку уремії і смерті людини протягом 6-24 місяців.

Типи і симптоми хронічного нефриту

Різноманітність прояву симптомів хронічного нефриту безпосередньо залежить від типу захворювання. Виділяють: гіпертонічний, нефротичний, змішаний, латентний і термінальний типи хронічного нефриту.

При нефриті гіпертонічного типу підвищується артеріальний тиск, на тлі чого виникають головні болі. Крім артеріальної гіпертензії у хворих розвивається атеросклероз судин мозку і серця, присутній хронічна інтоксикація організму продуктами білкового обміну, звужуються артеріоли очного дна. Клінічні ознаки нефриту гіпертонічного типу включають:

• зміни в сечі, які проявляють себе протеїнурією (підвищеним рівнем білка), цилиндрурией (наявністю в сечі циліндрів);
• зміна електрокардіограми;
• гіпертрофію лівого серця.

Симптоми хронічного нефриту нефротичного типу характеризуються нефротичним синдромом, суб'єктивні та клінічні ознаки якого виражаються:

• набряками обличчя, що поширюються на все тіло;
• змінами з боку сечі, зокрема вираженою протеїнурією;
• підвищеним рівнем холестерину в крові;
• аномально низьким рівнем білка і альбуміну в сироватці крові.

Артеріальна гіпертензія при хронічній формі нефриту нефротичного типу, як правило, відсутня, тиск може підвищуватися тільки на тлі розвитку масштабної інтоксикації організму.

Нефрит змішаного типу поєднує в собі симптоми хронічного нефриту гіпертонічного і нефротичного типів, вираженість яких варіює в кожному конкретному випадку.

Нефрит латентного (прихованого) типу у своїй хронічній формі відносно легко переноситься хворими. Симптоматично захворювання себе практично не проявляє, а його наявність визначається тільки при лабораторних методах дослідження сечі, результати яких показують підвищений рівень білка і наявність еритроцитів. Дуже часто латентний нефрит плутають з іншими захворюваннями нирок, а точна його діагностика можлива тільки після взяття пункції нирки.

Нефритом термінального типу закінчується будь-який з перерахованих вище нефритів. Термінальний хронічний нефрит - це вкрай важкий стан, який проявляється артеріальною гіпертензією, різноманітними розладами функцій органів шлунково-кишкового тракту, масштабної інтоксикацією організму аж до уремічний коми і летального результату.

Лікування хронічного нефриту

Лікування хронічного нефриту - дуже важке завдання, яка, головним чином, полягає не стільки в повному лікуванні захворювання, скільки в запобіганні його прогресування.

Перш ніж починати лікування хронічного нефриту необхідно виявити і за допомогою антибіотикотерапії усунути інфекційні осередки в організмі (ангіна, гайморит, отит), зокрема, вогнища стрептококової інфекції.

У латентному періоді за умови достатньої ниркової функції лікування хронічного нефриту обмежується:

• в міру суворою дієтою (виключають консерви, прянощі, алкоголь, обмежують сіль) - якщо нефриту супроводжують набряки, то більшість лікарів рекомендують молочну діету- при змішаному нефриті доречно застосування переважно рисової дієти;

• налагодженням режиму сну і відпочинку;
• підтриманням правильного функціонування кишечника;
• по мірі можливості оберігання хворого від інфекційних захворювань.

У період загострення лікування хронічного нефриту включає строгий постільний режим, солі дієту з достатньою кількістю тваринного білка (м'ясо, молоко і молочні продукти, яйця), фруктами і овочами.

Терапія нефротичного нефриту здійснюється кортикостероїдами (найчастіше Преднізолоном) і цитостатичними препаратами. Терміни лікування і дози препаратів визначаються вираженістю симптомів хронічного нефриту. Для зменшення проявів набряковогосиндрому приймають діуретики типу Фуросеміду або гіпотіазид.

Лікування хронічного нефриту гіпертонічного і змішаного типу проводять хлорохіном або індометацин. Симптоматична терапія нефриту гіпертонічного типу аналогічна такій при гіпертонічній хворобі. Застосовують гіпотензивні препарати: Резерпін, Допегит, гемитон та інші.

Профілактика захворювання

Найбільш ефективний спосіб профілактики хронічного нефриту - своєчасне і повне лікування гострого нефриту (гломерулонефриту, пієлонефриту, інтерстиціального нефриту). Крім того, дуже важливо повністю проліковують інфекційні захворювання. Наприклад, недолікована антибіотиками ангіна нерідко стає причиною хронічного нефриту.