Лімфолейкоз

Лімфолейкоз - захворювання, що характеризується злоякісним ураженням, що утворюється в лімфатичної тканини. Лімфолейкоз передбачає накопичення пухлинних лімфоцитів в лімфовузлах, в кістковому мозку і периферичної крові. Раніше гострий лімфолейкоз вважався переважно дитячим захворюванням, так як саме діти у віці від 2 до 4 років були більш схильні до даного захворювання. На сьогоднішній день даним захворюванням страждають, як правило, дорослі люди.

При лімфолейкозі лімфоїдна тканина розростається в лімфовузлах, в печінці, в кістковому мозку, в селезінці та деяких інших органах.

Зараз лімфолейкоз зустрічається переважно серед людей похилого віку. Слід також зазначити, що саме чоловіки більш схильні до даного захворювання, ніж жінки. Не останню роль у схильності до лімфолейкозу відіграє спадковість.

Розрізняють дві основні форми лімфолейкозу: хронічний лімфолейкоз (лімфоцитарний лейкоз) І гострий лімфолейкоз (лімфобластний лейкоз).

Симптоми гострого лімфолейкозу

У процесі проведення діагностики вивчається периферична кров, в якій лікар може виявити характерні бластери. За результатами дослідження мазка крові встановлюється наявність зрілих клітин і бластеров, при цьому відсутні проміжні стадії.

Серед основних симптомів лімфолейкозу в гострій формі можна виділити нормохромного анемію і тромбоцитопенію. Серед інших, більш рідкісних симптомів лімфолейкозу, можна виділити лейкоцитоз і лейкопенію.

Точний діагноз можна поставити тільки після проведення спеціального дослідження, що зачіпає кістковий мозок.

Серед основних симптомів лімфолейкозу в гострій формі можна виділити зникнення апетиту, загальне нездужання і слабкість, втрата ваги, задишка, а також сухий кашель. Анемія, невмотивований зростання температури, нудота, головний біль, а також біль у животі також є симптомами лімфолейкозу в гострій формі. Серед решти симптомів лімфолейкозу можна виділити больові відчуття в області кінцівок і хребта, стан загальної інтоксикації, підвищену дратівливість, збільшення периферичних лімфовузлів. Приблизно у половині випадків у хворих відзначається розвиток таких симптомів лімфолейкозу в гострій формі, як геморагічний синдром (супроводжуваний крововиливами та петехіями), інфільтрація яєчок (у деяких випадках), а також існує ризик утворення вогнищ екстрамедулярних уражень в центральній нервовій системі, що може призвести до нейролейкемії.

Симптоми хронічної форми захворювання

Хронічний лімфолейкоз - онкологічне захворювання лімфатичної тканини, що супроводжується накопиченням пухлинних лімфоцитів в периферичної крові. Характерною особливістю для хронічного лімфолейкозу є його досить повільний плин в порівнянні з гострою формою. На пізніх стадіях розвитку хвороби можуть спостерігатися порушення кровотворення.

Таким чином, серед основних симптомів хронічного лімфолейкозу можна виділити нездужання (астенію), загальну слабкість, різке зниження ваги, підвищену сприйнятливість щодо різного виду інфекцій, зниження апетиту, а також збільшення розмірів печінки (гепатомегалию). Відчуття тяжкості в животі, надмірна пітливість, збільшення лімфовузлів і селезінки, анемія і тромбоцитопенія (симптом, що супроводжується зниженням рівня тромбоцитів у крові нижче певної норми) також є симптомами хронічного лімфолейкозу. Серед решти симптомів лімфолейкозу в хронічній формі можна виділити задишку, спровоковану важкими фізичними навантаженнями, часті алергічні реакції, а також нетропенію (симптом, що супроводжується зниженням рівня нейтрофілів в крові).

Лікування захворювання

Відмінною особливістю лікування лімфолейкозу є недоцільність його проведення на ранніх стадіях. Дана обставина дозволяє пацієнтам протягом тривалого часу обходитися без лікарських препаратів, а також без дотримання певних обмежень.

Терапія застосуються тільки при гострому лімфолейкозі, причому тільки в разі наявності виражених проявів захворювання. Лікування лімфолейкозу проводиться у разі, якщо має місце стрімке зростання кількості лімфоцитів, а також при досить швидкому збільшенні селезінки, прогресуючому збільшенні розмірів лімфовузлів, наростанні тромбоцитопенії та анемії.

Лікування лімфолейкозу проводиться також за наявності ознак пухлинної інтоксикації, серед яких можна виділити стрімку втрату маси тіла, підвищене потовиділення в нічний час, постійну лихоманку і загальну слабкість.

На сьогоднішній день лікування лімфолейкозу грунтується на проведенні хіміотерапії. Раніше для проведення процедур широко використовувався хлорбутин, однак сьогодні застосовуються пуринові аналоги. Біоіммунотерапія - метод лікування лімфолейкозу, заснований на використанні антитіл моноклонального типу. Їх введення сприяє селективного усунення пухлинних клітин, при цьому не відбувається пошкодження здорових тканин.

Високодозової хіміотерапія призначається у випадку, якщо вищевказані методи лікування лімфолейкозу не приносять належного ефекту. Високодозової хіміотерапія передбачає подальшу пересадку кровотворних стовбурних клітин. Променева терапія застосовується при наявності досить великий пухлинної маси. Променева терапія носить допоміжний характер при лікуванні лімфолейкозу.

У деяких випадках при сильному збільшенні селезінки, даний орган повністю видаляють.

Діагностикою даного захворювання займаються, як правило, терапевт і гематолог.

Прогноз лімфолейкозу

Прогноз лімфолейкозу в хронічній формі на сьогоднішній день проводиться на якісному рівні. Таким чином, розрізняють три основні прогностичні групи.

У першій групі прогноз лімфолейкозу полягає в повільному перебігу хвороби, що супроводжується підвищенням кількості лімфоцитів в крові. Для даної групи характерна відсутність симптомів і необхідності лікування.

Далі прогноз лімфолейкозу характеризується стійкою прогресією, яка спостерігається у хворих, що знаходяться в групі стандартного ризику. У цей період виникає необхідність у лікуванні захворювання.

У групі високого ризику прогноз лімфолейкозу характеризується досить активним перебігом і розвитком. Лікування необхідно починати відразу після встановлення діагнозу.