Туберкульоз сечостатевої системи (нефротуберкулез)

Туберкульоз сечостатевої системи - це специфічне запальне захворювання сечостатевих органів, яке викликається мікобактерією туберкульозу. Найбільш часто при даному захворюванні уражаються нирки, хоча можлива локалізація інфекційного процесу в сечовому міхурі або сечоводах.

Причини туберкульозу сечостатевих органів

Збудником туберкульозу є мікобактерія, яка вперше була виявлена Робертом Кохом ще в 1882 році. На сьогоднішній день відомо вже понад сімдесят різних видів мікобактерій туберкульозу, хоча органи сечостатевої системи вражає тільки бичачий і людський штами.

Як відомо, практично все населення земної кулі є носіям даного збудника, а хворобою страждає тільки незначна частина людства. Перш за все, це залежить від кількості бактерій в організмі людини і стану імунної системи, яка не дає можливості цим бактеріям розмножуватися. Найбільш схильні до ризику зараження туберкульозом сечостатевої системи ті пацієнти, які мають в анамнезі хронічні запальні захворювання даних органів і постійно контактують з хворими на туберкульоз.

Туберкульоз сечостатевої системи може виникати при прямому проникненні збудника або при занесенні його з іншого хворого органу, найчастіше, легких. У більшості випадків це відбувається з потоком крові. Такий варіант туберкульозу сечостатевої системи іменується вторинним.

Симптоми туберкульозу сечостатевої системи

Симптоми даного захворювання, більшою мірою залежать від того, який орган сечостатевої системи вражений. Приміром, при туберкульозі нирки присутні як місцеві, так і загальні симптоми. Хворі скаржаться на погіршення загального стану, стомлюваність, підвищене потовиділення, порушення сну і задишку. Також їх турбують тупі болі в поперековій області, які розвиваються внаслідок розтягування капсули нирки. Разом з цим присутній і порушення сечовипускання у вигляді його затримки або навпаки почастішання. Також пацієнти можуть відзначати біль або дискомфорт при сечовипусканні.

При ураженні туберкульозним процесом сечового міхура основним симптомом є почастішання актів сечовипускання. Крім цього, через виразки слизової оболонки сечового міхура, може відзначатися хворобливість в кінці акту сечовипускання і виділення незначної кількості крові з сечею.
Інший симптом, який виникає через ураження нирки туберкульозом, це підвищення артеріального тиску. Воно має такий же характер, як і при інших патологіях нирок - внаслідок підвищеного виділення реніну, розвивається спазм артерій, що і призводить до підвищення артеріального тиску.

Якщо у хворого відзначаються подібні симптоми, він повинен попрямувати на консультацію до уролога, щоб той підтвердив урологічну патологію або відправив хворого на консультацію до фтизіатра.

Нирка при туберкульозі

Діагностика туберкульозу сечостатевої системи

При проведенні загальноклінічних досліджень в аналізі сечі вдається виявити велику кількість лейкоцитів, підвищений вміст еритроцитів і білка, а також високий титр бактерій. Після проведення бактеріоскопічного дослідження сечі хворого, в більшості випадків, вдається виявити наявність мікобактерій туберкульозу, які мають вигляд червоних паличок на блакитному тлі.

Мікроскопічне дослідження добре тим, що воно дає оперативні результати. Єдиним його мінусом є те, що при незначній кількості бактерій в сечі, під мікроскопом їх побачити не можна. У такій ситуації використовується бактеріологічний метод, в ході якого сечу хворого висівають на живильне середовище Штейна-Левенталя, де через два тижні утворюються колонії мікроорганізмів. Цей метод дає стовідсотковий результат навіть при невеликому бактеріальному числі. Мінусом методики залишається те, що для підтвердження діагнозу доводиться чекати 14 днів.

Оскільки нефротуберкулез часто стає ускладненням легеневої форми захворювання, то хворим обов'язково необхідно проводити рентгенологічне дослідження органів грудної клітини. При позитивному результаті на рентгені відзначаються поля затемнення, які і є безпосередніми ознаками туберкульозу.

Крім підтвердження діагнозу, хворому необхідно визначити анатомічне і функціональний стан нирок. Це можна зробити за допомогою ультразвукового дослідження органів заочеревинного простору і екскреторноїурографії. Результати даних методів повністю залежать від стадії захворювання. Якщо на початкових етапах може не бути взагалі ніяких змін, то в пізні стадії відзначаються як структурні зміни, так і порушення виділення сечі однією або двома нирками.

Екскреторна урографія при туберкульозі нирок

Багато батьків відмовляються від проведення їх дітям рентгенологічного дослідження органів грудної клітки, мотивуючи це високою дозою іонізуючого випромінювання. У такій ситуації дитині проводиться класична туберкулінова проба Манту. Результат проби вважається позитивним, якщо папула, що виникла на третій день після ін'єкції, перевищує десять міліметрів у діаметрі. У свою чергу, проба до 3 мм вважається негативною, а в кордоні від 3 до 10 - сумнівною, що підлягає повторному проведенню.

Є й інші методи діагностики туберкульозного процесу сечостатевої системи, типу висхідній цистографії, радіоізотопної ренографии, ретроградної пієлографію, а також КТ і МРТ. Але вони, в силу своєї непрактичності і високої вартості, не знайшли широкого застосування при діагностиці туберкульозного процесу сечостатевої системи.

Лікування нефротуберкулеза

Залежно від клінічного перебігу та морфологічного стану нирок, нефротуберкулез підрозділяється на чотири стадії. При перших двох застосовується консервативна терапія, а при двох інших - оперативне лікування. В якості консервативної терапії використовується класична комбінація хіміотерапевтичних та антибактеріальних препаратів: ізоніазид, етамбутол, рифампіцин і стрептоміцин. Всі ці препарати застосовуються один раз на день вранці під контролем медичного персоналу протягом 6-9 місяців. Ці препарати закуповуються за державною програмою і доставляються безпосередньо в протитуберкульозні лікувальні установи.

Оскільки хворі з нефротуберкулезом тривалий час перебувають на потужному антибактеріальній лікуванні, вони потребують застосування симптоматичних препаратів для поліпшення функціонального стану печінки і кишечника. З цією метою їм призначаються такі гепатопротектори, як Карсил і такі пробіотики, як Лациум. На жаль, з дані лікарські засоби не входять в державну програму з лікування туберкульозу, і їхні хворі змушені купувати самостійно.

Оперативне лікування туберкульозу сечостатевої системи носить радикальний характер. Приміром, при третьої або четвертої стадії нефротуберкулеза хворі потребують видаленні всієї нирки. Правда, в туберкульозній хірургії є правило, згідно з яким скальпель не повинен поширювати по рані мікобактерію. Саме тому, операція проводиться в «холодний» період захворювання, після річного курсу антибактеріальної терапії.

Особливості харчування і спосіб життя

Туберкульозні хворі, як правило, є астенічними. Вони мають потребу в харчуванні продуктами підвищеної калорійності. Правда, при нефротуберкулезе, від відміну від даного захворювання інших локалізацій, необхідно враховувати функціональний стан нирки. Тому, з раціону виключаються всі смажені, копчені, кислі і солоні страви. Пацієнтам забороняється вживання алкогольних напоїв, міцної кави та чаю.

Раціон таких хворих повинен складатися з висококалорійного відвареного м'яса, білого хліба, картоплі, різних каш і солодощів. В якості пиття призначається журавлинний морс, який надає дуже хороший ефект на функцію нирок.

Реабілітація після хвороби

Оскільки туберкульоз, незалежно від його локалізації, є невиліковним захворюванням, хворі потребують довічної реабілітації. З цією метою при морських узбережжях побудовані навіть цілорічні санаторії, де створені спеціальні умови для лікування і профілактики різних форм туберкульозної інфекції.

При відсутності можливості відвідувати подібні курорти, хворим рекомендуються періодичні курси фізіотерапевтичного лікування. З цією метою застосовується спеціальне термічне опромінення поперекової області для створення умов, несприятливих для життя і розмноження мікобактерії.

Як вже було сказано, хворі з туберкульозом сечостатевої системи проходять тривалі курси антибактеріального і хіміотерапевтичного лікування, в результаті якого страждає нормальна мікрофлора шлунково-кишкового тракту. Для її відновлення можна приймати названі раніше препарати або вживати в їжу продукти, що містять кисломолочні бактерії (кефір, ряжанка, закваска).

Ускладнення туберкульозу сечостатевої системи

Саами грізним ускладненням даного захворювання є розвиток хронічної ниркової недостатності, яка незабаром потребує постійної підтримки апаратом гемодіалізу. Щоб такого не сталося, необхідно вчасно починати лікувальні заходи.

Іншим ускладненням, яке, на відміну від першого, розвивається в результаті позитивного результату лікування, є рубцювання нирки. Воно просто призводить до зниження функціональної здатності органу і підвищеної навантаження на другу нирку. Також при даному ускладненні може наставати склероз ниркової артерії, який супроводжується підвищенням артеріального тиску.

Крім цього, туберкульоз нирок є хорошою основою для приєднання вторинної інфекції або утворення каменів у просвіті ниркової балії.

Профілактика туберкульозу сечостатевої системи

Щоб уберегти себе від розвитку туберкульозного процесу, необхідно уникати контактів з інфекційними хворими. Якщо від цього позбавиться неможливо, наприклад, в силу професійних факторів, то необхідно використовувати засоби індивідуального захисту, наприклад, марлеві маски.

Другим напрямком у профілактиці туберкульозної інфекції є ведення нормального способу життя, відсутність куріння і зловживання алкоголем. Немаловажне значення в профілактиці туберкульозу має нормальне харчування й задовільні матеріально-побутові умови.

Ред. лікар уролог Асташин Е.Е.