Мікобактеріози
Мікобактеріози - це захворювання, викликані не туберкульозними мікобактеріями, що відрізняються від них більш швидким зростанням на поживних середовищах і деякими іншими властивостями (здатністю до пігментообразованія, активністю деяких ферментів). Існує більше 50 видів мікобактерій, вони поділяються на:
Зміст
- безумовно патогенні (небезпечні) для людини і тварин (m.bovis - викликають захворювання у великої рогатої худоби, m.leprea- викликають проказу в людини-
- умовно (потенційно) патогенні мікобактерії, які за певних умов можуть викликати захворювання у людини: m. avium, m.kanssasii, m. xenopi, m.fortuitum, m.chelonai, m.malmoense, m.intracellulare-
- сапрофітні мікобактерії (безпечні для людини): m.terrae, m.phlea, m.gastri та ін.
Враховуючи, що мікобактеріози подібні з туберкульозом, для їх позначення приймається класифікація туберкульозу із зазначенням виду мікобактерії.
Мікобактерії
Причини виникнення микобактериоза
Хворий микобактериозом не представляє небезпеки для оточуючих, так як це захворювання не передається від людини до людини. Доведено, що мікобактерії переважають в навколишньому середовищі (грунт, вода). Наприклад, m. avium передається людині повітряно-крапельним способом в результаті утворень випарів над водою. Часто джерелом захворювання микобактериозом є домашні птахи. З ґрунту і водойм виділяються m.fortuitum і m.chelonai.
Відзначено схильність до микобактериозом осіб, які хворіють хронічними обструктивними захворюваннями легень, бронхоектазами, кістозним фіброзом і т.д., через порушення загального та місцевого імунітету. Так само мікобактеріози зустрічаються у осіб, які перенесли трансплантацію органів, стовбурових клітин.
Симптоми микобактериоза
Мікобактерії викликають захворювання легень, лімфатичних вузлів, шкіри. У Росії частіше зустрічається мікобактеріоз легенів, частіше у людей старше 50 років, що мають в анамнезі різні захворювання органів дихання. У дітей зустрічаються ураження мікобактеріями периферичних лімфовузлів (підщелепні, привушні). Так як мікобактерії швидко ростуть, то часто є ускладненням ранових інфекцій, післяопераційних ускладнень, діалізі і т.д. Останнім часом зустрічаються дессіменірованние процеси, пов'язані з прийомом деяких препаратів (цитостатиків, імуносупресорів), у хворих з синдромом імунодефіциту.
Основним симптомом микобактериоза є гостре респіраторне захворювання або загострення хронічного неспецифічного процесу в легенях, у рідких випадках виявляється кровохарканням. У більшості випадків мікобактеріози виявляються при профілактичних обстеженнях. Хворих турбують слабкість, нездужання, кашель сухий, іноді з мокротою, біль у грудної клітини, субфебрильна температура (до 37), втрата маси тіла, що робить це захворювання дуже схожим з проявленіемі туберкульозного процесу.
При підозрі на мікобатеріоз потрібно звернеться до дільничного терапевта, пройти спектр обстежень, а потім лікар виходячи з обстеження, скарг хворого швидше за все направить до фтизіатра для подальшої діагностики та лікування.
Методи дослідження та аналізи при підозрі на мікобактеріоз
Основним аналізом є дослідження отриманих від хворого матеріалів: мокротиння, змісту виразок та інших уражених ділянок шкіри, промивних вод бронхів, сечі та ін. Проводять мікроскопію і дослідження матеріалу за допомогою різних поживних середовищ з метою виявлення бактерій.
Рентгенологічно виявляється інфільтрати з розпадом, гематогенна дисемінація або фіброзно-кавернозний процес. Можливе формування «туберкулом», ділянок пневмофиброза.
Іноді можуть розвиватися генералезованние процеси з ураженням центральної нервової системи, з можливим летальним результатом, в 0,5% випадків.
Труднощі діагностики обумовлені подібністю клінічних, рентгенологічних і морфологічних ознак микобактериозов з туберкульозом.
Лікування микобактериоза
Лікування досить складне і тривале. У схемі використовуються традиційні протитуберкульозні препарати. Все частіше стали застосовувати хірургічне лікування - резекції.
Використовуються в лікуванні фторхінолони (офлоксацин, ципрофлоксацин), але їх активність не завжди ефективна для знищення мікобактерій. Найбільш ефективним препаратом з практики є левафлоксоцін. Позитивні результати спостерігаються при прийомі етамбутолу, рифампіцину. Мікобатеріози вважаються стійкими до стрептоміцину і в 60% випадків до ізоніазиду. Використовують при лікуванні карбопенем (імепенем), цефалоспорини та аміноглікозиди.
Захворювання вивчається порівняно недавно, тому немає єдиної думки про його лікуванні та діагностиці.
Перевага йде за стаціонарним лікуванням, для підбору препаратів, доз і систематичного спостереження. Лікування може зайняти від декількох місяців до року. Необхідно приймати гепатопротектори у зв'язку з впливом антибіотиків на функцію печінки.
Дієта й спосіб життя з микобактериозом
Рекомендується вести правильний спосіб життя, виключивши куріння і алкоголь. Високобілкова дієта (м'ясо, яйця). Не обмежувати себе в їжі, що не худнути в період лікування. Уникати тривалого перебування на сонці, переохолодження, лазень, саун.
Народні засоби
Можна вважати корисним прийом алое, меду для стимуляції імунітету. Прийом борсукового жиру лише посилить процес розпаду в легкому. Деякі люди посилаються на поїдання деякими народами собак, наукових доказів зцілення таким методом немає.
Ускладнення микобактериозов
Можуть бути такі ускладнення як кровохаркання, пов'язане з пошкодженням стінки судин при мікобактеріозном процесі. Легенево-серцева недостатність, що викликається звуженням просвіту бронхів, порушенням кровообігу. Рідко виникає спонтанний пневмоторакс через пошкодження вісцеральної плеври.
Прогноз при микобактериозом
Прогноз при мікобактеріозах сприятливий, при своєчасному виявленні захворювання і лікуванні відбувається повне одужання. Рентгенологічно можуть виявлятися «туберкуломи» і пневмофіброз, що говорить про необхідність постійного рентгенологічного контролю (раз на рік) для виключення загострення процесу або виникнення рецидиву.
Профілактика микобактериозов
Дотримання гігієни, здоровий спосіб життя, зміцнення імунітету. Щорічне флюорографічне обстеження.
Лікар фтизіатр Кулешова Л.А.
