Внутрішньоочний тиск

Внутрішньоочним тиском називають тиск склоподібного тіла і очної рідини зсередини на капсулу очі. Нормальний внутрішньоочний тиск підтримує загальний тонус очі, сприяє збереженню його сферичної форми. Його підвищення або зниження призводить до погіршення зорової функції очей. Тому без лікування таких станів у людини можуть розвинутися важкі хвороби.

Після 40 років необхідно раз на три роки вимірювати внутрішньоочний тиск для своєчасного виявлення патологій. Це допоможе запобігти розвитку таких хвороб, як глаукома, атрофія зорового нерва та інших захворювань.

Знижена та підвищений внутрішньоочний тиск

Внутрішній тиск очей може знижуватися з ряду причин. Основні з них такі:

• пониження артеріального тиску - призводить до зниження тиску в капілярах очі;
• потрапляння сторонніх тіл в очі або травми очей;
• запальні хвороби очного яблука - ірити (запалення райдужної оболонки), увеїти (запалення судинної оболонки);
• зневоднення - спостерігається при важких запальних та інфекційних хворобах;
• відшарування сітківки;
• цукровий діабет, при якому виникають гострі стани кетоацидозу;
• печінкова кома при важких хворобах печінки.

Симптоми внутрішньоочного тиску в зниженому стані практично відсутні. Хворий може помічати, що у нього поступово знижується зір. Іноді очі стають сухими, втрачають блиск. У важких випадках чітко видно западіння очних яблук.

При відсутності лікування пониження внутрішнього тиску очей може призвести до значного порушення зору. Якщо відбудеться атрофія очного яблука, патологічні порушення набувають незворотного характеру.

Існують три види підвищеного внутрішньоочного тиску (підвищений офтальмотонус).

1.Транзіторное - тиск підвищується на короткий час одноразово, після чого приходить в норму.

2.Лабільное - періодичне підвищення тиску, який потім повертається до норми.

3.Стабільное - тиск постійно підвищений, часто патологічний процес прогресує.

Зазвичай транзиторне підвищений внутрішньоочний тиск буває при перевтомі очей, артеріальної гіпертонії. У людини підвищується тиск в артеріях, венах і капілярах очного яблука. Часто при цьому підвищується внутрішньочерепний тиск. Іноді внутрішнє очний тиск підвищується при стресі, прояві бурхливих емоцій.

Деякі порушення нервової системи і гормонального фону теж сприяють підвищенню внутрішньоочного тиску, яке з часом може перейти в глаукому.

Підвищений офтальмотонус може бути викликаний затримкою рідини при деяких хворобах нирок, серцевої недостатності. Крім того, його причиною бувають Базедова хвороба (дифузний токсичний зоб), гіпотиреоз (хвороба щитовидної залози), менопауза у жінок, отруєння деякими лікарськими препаратами, хімічними речовинами, пухлинні процеси і запальні хвороби очей, травми очей.

Всі вищевказані причини сприяють періодичному появі підвищеного внутрішньоочного тиску. Якщо ж захворювання протікає досить довго, воно може сприяти розвитку глаукоми.

Симптоми внутрішньоочного тиску при незначному підвищенні часто відсутні. У більшості людей в такому стані з'являються неспецифічні ознаки, найчастіше наступні:

• біль в очах;
• головні болі, зазвичай в області скроні;
• підвищена втома очей;
• дискомфорт при читанні текстів з дрібним шрифтом, при поганому освітленні, при роботі за комп'ютером.

При цьому відносно рідко в якості симптому внутрішньоочного тиску в підвищеному стані зустрічається порушення зору.

Ускладнення підвищеного внутрішнього очного тиску досить важкі - глаукома, атрофія зорового нерва, відшарування сітківки. Дані патології можуть призвести до значного зниження зору і до сліпоти.

Вимірювання внутрішнього очного тиску

Вимірювання внутрішньоочного тиску проводять за допомогою спеціальних приладів - тонометра Маклакова, пневмотонометрія, електротонографіі.

Найбільш часто лікарі застосовують метод Маклакова. Спеціальної підготовки перед проведенням даної процедури не потрібно. Якщо хворий носить лінзи, необхідно буде їх зняти.

Перед початком процедури лікар проводить анестезію очей. Для цього в очі пацієнтові з інтервалом у хвилину двічі капають краплі анестетика дикаїну. Потім пацієнт лягає на кушетку, йому фіксують голову і просять дивитися в одну точку. На око встановлюють невеликий пофарбований вантаж. Ніяких больових відчуттів дана процедура не викликає.

Під вагою вантажу око трохи деформується. При цьому ступінь деформації залежить від величини внутрішньоочного тиску. Деяка частина фарби залишається на оці пацієнта і потім змивається слізної рідиною.

Таку процедуру проробляють двічі з кожним оком. Потім на аркуші паперу роблять відбиток фарби, яка залишилася на вантажі. За інтенсивністю забарвлення і визначають необхідні показники. Норма внутрішньоочного тиску при вимірюванні тонометром Маклакова становить менше 24 мм рт. ст.

Вимірювання тиску всередині очей іноді проводять за допомогою пневмотонометрія. При такій діагностиці норма внутрішньоочного тиску становить 15-16 мм рт. ст. Зазвичай межі норми даної величини визначаються приладом, який використовують.

Існує ще один метод вимірювання внутрішньоочного тиску - електротонографія. При цьому підвищення тиску визначають за підвищеного вироблення внутрішньоочної рідини і прискореному відтоку даної рідини.

Лікування внутрішньоочного тиску

При зниженому тиску всередині очей терапія полягає в лікуванні основного захворювання, яке призвело до такого стану.

Лікування внутрішньоочного тиску в підвищеному стані буває консервативним і хірургічним. При консервативної терапії хворому призначають краплі, які покращують живлення очей і відтік рідини з їхніх тканин. Дозу, тривалість курсу лікування лікарськими засобами лікар підбирає індивідуально для кожного хворого.

При неефективності консервативного методу лікування внутрішньоочного тиску вдаються до лазерної хірургії. Фахівці проводять один з двох типів хірургічного втручання - висічення райдужки ока за допомогою спеціальної апаратури або лазерне розтягнення трабекули. В результаті даних операцій поліпшується вихід зайвої рідини з очного яблука і поступово приходить в норму внутрішнє очний тиск.