Пахова епідермофітія
Епідермофія пахова
Зміст
Збудник- Epidemophyton floccosum. Пахової епідермофітією хворіють тільки люди, переважно чоловіки. Виникненню хвороби сприяють підвищене потовиділення, порушення вуглеводного обміну, підвищена температура навколишнього середовища, у зв'язку з чим захворювання частіше зустрічається в регіонах з теплим вологим кліматом, хоча реєструється у всіх країнах світу. Зараження відбувається при безпосередньому контакті з хворим, але частіше через предмети, що були у вживанні у хворого (підкладні судна, клейонки, мочалки, білизна, термометри), якщо вони не пройшли дезінфекцію, а при локалізації мікозу на столах - в лазнях, душових, при ходінні без банних тапочок.
Симптоми пахової епідермофітії
Типовою локалізацією поразок є шкіра складок: пахових і між сідницями, під молочними залозами. Прояви можуть бути на тулубі, кінцівках, можливе ураження долонь, статевого члена, волосистої частини голови. Вогнища являють собою плями округлих обрисів, чітко відмежовані від ураженої шкіри, рожевого кольору, з лущенням на поверхні. При злитті один з одним можуть утворювати вогнища, можуть утворюватися бульбашки, гнійники, ерозії, кірочки, лусочки, іноді з мокнутием, що імітує зкзему. Суб'єктивно відзначається свербіж. Гострий процес без лікування може придбати хронічний перебіг із загостреннями в жарку пору року. Пpи ураженні шкіри в процес можуть залучатися і нігті стоп.
Профілактика пахової епідермофітії
Щоб уникнути поширення захворювання необхідні боротьба з пітливістю, корекція порушень обміну, ретельна дезінфекція предметів загального користування.
Лікування пахової епідермофітії
Протигрибкові засоби, антигістамінні засоби (кларитин, або тавегіл, або фексадін, або ін.), При гострому процесі з мокнутием волого-висихають примочки, напр. з ромашкою, антисептики, наприклад: фукорцин, після поліпшення стану -протівогрібковие кошти.
