Амебіаз

Амебіаз - важка паразитарна хвороба, що викликається патогенними штамами Entamoeba histolytica. У народі цей штам іменується дизентерійної

У людських фекаліях може мешкати сім видів амеб, здатних спровокувати розвиток кишкового амебіазу, але тільки Entamoeba histolytica викликає паразитарну інвазію (зараження). У стадії спокою (цисти) дизентерійна амеба через ротову порожнину проникає в організм людини, мігрує в товсту кишку, переходить від стадії спокою до вегетативної стадії (трофозоіт) і починає активно розмножуватися.

Трофозоіти множаться поділом надвоє. Частина з них у вигляді сформувалися чотириядерних цист залишає хазяїна разом з калом. Друга частина впроваджується в слизову оболонку кишечника, третя через кров заражає в першу чергу печінку, а потім мозок, легені та інші внутрішні органи. Таким чином, кишковий амебіаз поступово набуває позакишковій форму, поширюючись в інші системи органів. Джерелом зараження амебіазом кишечника може бути тільки інфікована людина чи носій дизентерійної амеби Entamoeba histolytica.

У цій статті піде мова про види даної хвороби, а також про основні симптоми амебіазу та лікуванні захворювання на різних стадіях.

Види і симптоми амебіазу кишечника

Кишковий амебіаз прийнято ділити на інвазивний і неінвазивний. При неінвазивної формі хвороби людина фактично є носієм амебних цист, але при цьому ніякі із симптомів амебіазу його не турбують. 90% інфікованих амебіазом людей всього лише його безсимптомні носії.

Але безсимптомний перебіг хвороби в будь-який момент може перерости в захворювання, якому притаманні всі клінічні симптоми амебіазу, і тоді вже можна буде говорити про наявність трофозоітов в фекаліях і про зміни слизової кишечника.

Інвазивний амебіаз має декілька видів: це кишковий амебіаз, позакишковий і шкірний.

Первинним проявом кишкового амебіазу є утворення на слизовій кишечника (найчастіше в області сліпої кишки) некрозів, які призводять до виникнення виразок. При відсутності лікування виразки збільшуються і призводять до глибокого некротичного процесу. Чим глибше некротичні зони, тим більша ймовірність ураження артерій, що, як правило, приводить до рясного кровотечению.

Симптоми амебіазу кишечника:

• гострі пронизують переймоподібні болі в лівій нижній частині живота
• частий рідкий стілець (5-8 разів на день)
• наявність домішки крові у фекаліях
• слабкість, низька працездатність, апатія
• підвищення температури тіла і зниження артеріального тиску

При відсутності медикаментозного лікування амебіаз вражає внутрішні органи, де в результаті утворюються абсцеси, що призводять до збільшення розмірів інфікованого органу (в більшості випадків таким органом є печінка). Ця стадія хвороби носить назву позакишкові амебіазу.

Симптоми позакишкові амебіазу залежать від того, який саме орган уражений хворобою:

• при ураженні печінки в хворого змінюється колір шкіри, відчувається біль у правому підребер'ї, на пізніх термінах хвороби можливе утворення абсцесу, внаслідок якого виникає жовтяниця
• при ураженні амебіазом головного мозку спостерігаються інтоксикація організму, неврологічні розлади
• при ураженні легенів в хворого виникає біль у грудях, висока температура, лихоманка, підвищене потовиділення, наявність крові і гною в мокроті

Шкірний амебіаз прийнято вважати природним наслідком амебіазу кишечника. На шкірі хворої людини утворюються хворобливі виразки, які мають неприємний запах і формуються по всьому тілу хворого. Симптоми амебіазу у вигляді виразок виникають вже на пізніх стадіях захворювання.

Діагностика та лікування амебіазу кишечника

Діагностика хвороби проводиться в лабораторних умовах шляхом дослідження фекалій. В результаті досліджень можна підтвердити або спростувати наявність цист і трофозоітов амеб. Якщо є підозри на кишковий амебіаз, хворий направляється на подальше обстеження, а саме ректоскопію або колоноскопію.

У разі зараження амебіазом внутрішніх органів (зокрема печінки та головного мозку), для виявлення числа і локалізації абсцесів, а також для систематичного контролю результатів лікування, хворого направляють на КТ (комп'ютерну томографію) або ультрасонографию. Щоб виявити інвазію легких, проводиться рентгенологічне дослідження.

Методи лікування амебіазу залежать від ступеня занедбаності хвороби. Безсимптомних носіїв хвороби, а так само тих, у кого хвороба протікає в легкій формі, лікують такими препаратами, як Дійодохін, Ятрен, Ділоксанід фуроат і Паромоміцин.

При середніх і важких формах кишкового амебіазу, а так само для лікування абсцесів застосовуються системні тканинні амебоціди, тобто препарати, що діють на тканинні форми збудника. Серед них найбільш ефективні в лікуванні амебіазу препарати групи 5-ітроімідазоли, діючою речовиною яких є метронідазол, тинідазол, орнідазол або секнідазол. Але основі цих діючих речовин винайдені наступні медикаменти: трихопол, прапори, Тініба, Фасіжін, Тіберал та ін.

Як показує практика, в залежності від тяжкості хвороби зникнення симптомів амебіазу і повне одужання людини спостерігається в межах від чотирьох до дванадцяти місяців після початку лікування. Амебіаз, який розвинувся до хронічної стадії, може зажадати більш тривалої терапії, аж до декількох років.

Профілактика

Амебіаз - досить поширена хвороба. Близько 7% населення Землі є носіями Entamoeba histolytica, але тільки десята частина з них хворіє інвазивним амебіазом. Смертність від нього залежить від рівня розвитку медицини в країні, а також від своєчасності початку лікування, і становить 5-25% від числа всіх інфікованих. У зв'язку з низьким рівнем санітарії, високий рівень смертності від амебіазу кишечника спостерігається в країнах субтропічного і тропічного клімату.

Щоб мінімізувати ймовірність зараження кишковим амебіазом, потрібно дотримуватися наступних рекомендацій:

• обмежити спілкування з людьми, які живуть в несприятливих санітарних умовах;
• піддавати термічній обробці фрукти і овочі, особливо привезені з жарких країн;
• не пити воду з водогонів, водойм та інших неперевірених джерел;
• не забувати про елементарні правила особистої гігієни.

На державному рівні з метою недопущення зараження людей амебіазом кишечника доречно проводити заходи по санітарній благоустрою населених пунктів, запобігати забрудненню їжі і води, захищати водойми від фекального забруднення. Також слід проводити масові обстеження безсимптомних носіїв хвороби: це допоможе виявити розвиток захворювання на ранній стадії і своєчасно розпочати лікування амебіазу.