Орган слуху

Орган слуху - це парний орган, основна функція якого полягає в сприйнятті звукових сигналів і, відповідно, орієнтування в навколишньому середовищі. Сприйняття звуків здійснюється за допомогою звукового аналізатора. Будь-яку надходить ззовні інформацію проводить слуховий нерв. Корковий відділ звукового аналізатора вважається кінцевим пунктом прийому та переробки сигналів. Він знаходиться в корі великих півкуль, а точніше в скроневій її частці.

Будова органа слуху

Даний орган складається з трьох відділів:

• Зовнішнє вухо, представлене зовнішнім слуховим проходом, вушної раковиною і барабанною перетинкою. Його головне завдання - проводити звукові коливання до барабанної перетинки.
• Середнє вухо знаходиться в поглибленні скроневої кістки. Тут же розміщуються і три слухові кісточки (стремечко, молоточок, ковадло). Взаємодіючи один з одним, вони направляють до внутрішнього вуха звукові коливання.
• Внутрішньо вухо являє собою перетинчастий лабіринт, який знаходиться в скроневої кістки. Воно ділиться на переддень, равлика і три напівкружних каналу. Лише слимак належить безпосередньо до органу слуху. Основна мембрана равлики включає в себе кортів орган - апарат, що сприймає звуки.
• Кортів орган являє собою волоскові клітини (кілька рядів), що виконують функції рецепторів. Саме в Кортиєва органі здійснюється перетворення коливань рідин, які наповнюють вухо, в нервовий імпульс.

Як видно орган слуху - наше найважливіше вікно у світ, яке виконує безліч важливих функцій. Тому виникнення болю у вухах або будь-яке погіршення слуху сприймається, як справжня катастрофа. Щоб уникнути або не допустити будь-яких проблем з цією частиною людського організму, необхідно знати будову органа слуху.

Хвороби органів слуху

Захист органів слуху і своєчасно вжиті заходи профілактики повинні носити регулярний характер, тому як деякі захворювання здатні спровокувати розлад слуху і, як результат, орієнтації в просторі, а також відбитися на почутті рівноваги. Мало того, досить непросте будова органу слуху, якась ізольованість цілого ряду його відділів часто ускладнюють діагностику хвороб та їх лікування. Найпоширеніші захворювання органу слуху діляться умовно на чотири категорії: викликані грибковою інфекцією, запальні, що з'явилися в результаті травми та незапальні.

• Запальні хвороби органу слуху, до числа яких належить отит, отосклероз і лабіринтит з'являються після перенесених інфекційних та вірусних захворювань. Симптомами отиту зовнішнього вуха є нагноєння, свербіж і біль в районі слухового проходу. Може також спостерігатися погіршення слуху.
• Незапальні патології органу слуху. До них відносять отосклероз - спадкова хвороба, яка пошкоджує кістки вушної капсули і стає причиною зниження слуху. Різновидом незапальних захворювань даного органу є хвороба Меньєра, при якій відбувається збільшення в порожнині внутрішнього вуха кількості рідини. Це в свою чергу негативно впливає на вестибулярний апарат. Симптоми хвороби - прогресуюче зниження слуху, нудота, напади блювоти, шум у вухах.
• Грибкові ураження органу слуху викликаються найчастіше умовно-патогенними грибами. При грибкових хворобах пацієнти часто скаржаться на шум у вухах, постійний свербіж і виділення з вуха.

Лікування захворювань органу слуху

При лікуванні вуха отоларингологи використовують такі методи:

• накладення на область вуха компресів;
• методи фізіотерапії (СВЧ, УВЧ);
• призначення антибіотиків при запальних захворюваннях вуха;
• хірургічне втручання;
• розсічення барабанної перетинки;
• промивання слухового проходу фурациліном, розчином борної кислоти або іншими засобами.

Для захисту органів слуху та попередження виникнення запальних процесів рекомендується застосувати наступні поради: не допускати попадання в область слухового проходу води, при тривалому знаходженні на вулиці в холодну погоду надягати головний убір, уникати впливу гучних звуків - наприклад, при прослуховуванні гучної музики, вчасно лікувати нежить, тонзиліт, гайморит.