Кардит

Кардити являють собою запальні ураження серця різної етіології, які не пов'язані з ревматизмом

або іншими захворюваннями системного характеру. У педіатрії доцільність застосування терміна «кардит» обгрунтована можливістю одночасного ураження двох або трьох оболонок серця (ендо-, міо-або перикарда).

На сьогоднішній день Неревматичних кардити діагностуються фахівцями у всіх вікових групах, але в основному у дітей перших років життя. Згідно з даними аутопсії це захворювання виявляють у 3-9% дітей, які померли від різних причин.

Кардити виникають в результаті дії різних факторів, частіше інфекційних, серед яких основними є збудники скарлатини, дифтерії і ангіни, а також віруси Коксакі, краснухи та грипу.

До того ж Неревматичних кардити бувають вродженими (ранніми і пізніми). Ранні вроджені кардити розвиваються у тих дітей, матері яких на 1-2 місяці вагітності перехворіли гострою вірусною або бактеріальною інфекцією. У свою чергу, пізні вроджені кардити у дітей виникають внаслідок інфекційних захворювань, які виникли у жінки на останніх тижнях вагітності.

Природжений кардит спостерігається відносно рідко. Дану патологію можна запідозрити, якщо стан новонародженого характеризується яскраво вираженими симптомами перенесеної внутрішньоутробної інфекції, яка супроводжується ураженням багатьох систем і органів.

У розвитку неревматичних кардитів певну роль відіграють бактеріальна флора, протозойні інвазії і гриби. Крім цього, захворювання може бути наслідком алергічної реакції на введення лікарських засобів, сироваток, вакцин, а також виникати під впливом різних токсичних факторів, радіації, фізичних агентів.

Сучасна педіатрична практика виділяє наступні види кардитів у дітей:

• вроджений і набутий (залежно від періоду виникнення);
• гострий, підгострий і хронічний (виходячи їх етіологічної приналежності і характеру перебігу).

Крім того, враховується вираженість серцевої недостатності, ступінь тяжкості патології, а також можливі ускладнення та наслідки.

Патогенез захворювання

Неревматичних кардити розвиваються в результаті безпосереднього кардіотоксичної впливу збудника з формуванням деструктивних і запальних змін в оболонках серцевого м'яза. В результаті впровадження інфекційного агента відбувається утворення цитотоксичних Т-лімфоцитів, антитіл до кардіоміоцитів, ЦВК, які викликають виникнення алергічних реакцій. У підсумку, деструктивним змінам піддаються різні структури серця, що викликає:

• порушення його мікроциркуляції і судинної проникності;
• руйнування міофібрил;
• виникнення тромбоемболії і тканинної гіпоксії.

Спільне вплив імунопатологічних процесів і інфекційного агента, в основному, викликають розвиток гострого кардиту. Що стосується хронічного процесу, то в ньому ключову роль відіграють аутоімунні реакції.

Симптоми кардита у дітей

Клінічна картина захворювання залежить від віку пацієнта, індивідуальних особливостей організму, а також від характеру перебігу хвороби. Гострий неревматичний кардит зазвичай розвивається у дітей перших трьох років життя в результаті перенесеної вірусної інфекції. До симптомів кардиту гострої форми відносять:

• прояви інтоксикації (блідість, стомлюваність, пітливість, зниження апетиту, невелике підвищення температури тіла та ін.);
• болі в області серця;
• слабкий, прискорений, часто аритмічний пульс;
• розширення меж серця;
• зниження артеріального тиску;
• порушення ритму серцевої діяльності, наявність систолічного шуму;
• перикардит (у деяких пацієнтів).

До того ж до симптомів кардиту в короткий період часу можуть приєднатися й ознаки гострої серцевої недостатності з тахікардією, задишкою, ціанозом слизових оболонок, серцебиттям, збільшенням печінки, застійними хрипами в легенях, а також набряком кінцівок.

На тлі лікування кардита клінічні симптоми поступово зникають, а зворотний розвиток патологічного процесу настає через 3 місяці від його початку. Крім того, кардит може приймати підгострий або хронічний перебіг.

Підгострий кардит переважно спостерігають у дітей віком від 2 до 5 років. Дана форма захворювання виникає або після гострого кардиту, або самостійно через тривалий час після ГРВІ.

Симптомами кардита підгострій форми є:

• прояви інтоксикації (блідість, підвищена стомлюваність, дратівливість і ін.)
• дистрофія;
• серцева недостатність, яка розвивається поступово;
• аритмії, систолічний шум;
• збільшення розмірів серця.

В цілому, прояви підгострого захворювання аналогічні симптомам кардита при гострій формі, але терапія утруднили, оскільки виникла серцева недостатність викликана тривалими деструктивними змінами. Як вказують фахівці, зворотний розвиток процесу може мати місце через 1-1,5 року, або підгострий кардит набуває хронічного перебігу.

Що стосується вроджених форм неревматичного кардиту у дітей, вони виникають або відразу після народження, або в перші півроку життя.

Симптомами кардита ранньої вродженої форми є:

• невелика маса тіла при народженні;
• швидка стомлюваність при годуванні;
• безпричинне занепокоєння;
• пітливість, блідість;
• кардіомегалія, глухі серцеві тони;
• «Серцевий горб» (випинання області серця);
• прогресуюча серцева недостатність.

Крім того до проявів вродженого неревматичного кардиту у дітей відносять:

• часту задишку в стані спокою;
• кашель, афонию;
• помірний ціаноз;
• збільшення печінки;
• свистячі і вологі хрипи в легенях;
• набряки (пастозність тканин).

Що стосується пізнього вродженого кардиту, то для нього характерні:

• порушення ритму і провідності серця;
• помірна кардіомегалія;
• гучні серцеві тони;
• слабко виражена серцева недостатність.

При цій формі хвороби фахівці часто спостерігають симптоми ураження двох або навіть трьох оболонок серця. При відсутності лікування кардита даної форми він ускладнюється нападами раптового занепокоєння, задишкою, тахікардією, ціанозом і судомами.

Прогноз і лікування кардита

Лікування кардита комплексне і етапне. У гострому періоді захворювання необхідна терапія в умовах стаціонару. Важливий постільний режим і дієта, збагачена солями калію і вітамінами, при тяжкій формі захворювання показана киснева терапія. На початку лікування кардита обов'язково призначають антибактеріальні засоби. А впродовж року здійснюється курс терапії серцевими глікозидами, протизапальними і сечогінними засобами, а також вітамінами і калієм. У важких випадках застосовують кортикостероїди і проводять антиаритмічне лікування.

Результатом даної патології у дітей раннього віку може бути кардіосклероз або гіпертрофія міокарда, іноді виникає спайковий перикардит, склероз в системі легеневої артерії або клапанний порок (при ускладненому перебігу). У пацієнтів старше 3 років захворювання часто закінчується повним одужанням.