» » Жіноче безпліддя

Жіноче безпліддя


Жіноче безпліддя

Під жіночим безпліддям розуміється нездатність жінки завагітніти протягом року регулярних статевих контактів за умови, що її партнер здатний до зачаття. Ряд фахівців стверджує, що даний термін може складати і два роки. За статистикою, серед подружніх пар кількість випадків жіночого і чоловічого безпліддя

приблизно однаково, тому для достовірної діагностики жіночого безпліддя завжди потрібна перевірка обох партнерів.

Причини жіночого безпліддя

Непрохідність маткових (фаллопієвих) труб є найбільш часто зустрічається причиною жіночого безпліддя. При успішній овуляції яйцеклітина зустрічається зі сперматозоїдами в маткових трубах, де відбувається запліднення і створюється ембріон. Далі ембріон повинен потрапити по трубі в матку, але якщо просвіт маткових труб звужений або повністю закритий, це неможливо.

Причинами трубного безпліддя можуть бути запальні процеси, пухлини органів малого тазу, які здавлюють маткові труби, а також наслідки перенесених абортів (септичні процеси). Крім того, маткові труби можуть повністю відсутні в результаті хірургічного видалення.

На другому місці серед причин жіночого безпліддя стоять ендокринні (гормональні розлади), які можуть бути наслідком порушення функції яєчників, ендокринних органів (щитовидної залози, гіпоталамуса, надниркових залоз, гіпофіза) та інших органів (нирок, печінки). Ендокринні порушення у жінок завжди призводять до збою механізму овуляції і можуть бути викликані не тільки порушеннями роботи систем організму, а й іншими факторами (наприклад, тривалими стресами).

Третьою часто спостерігається причиною жіночого безпліддя є захворювання ендометріоз, при якому слизова матки розростається за її межами, утворюючи спайки, що перешкоджають злиттю яйцеклітини і сперматозоїда.

До причин жіночого безпліддя також відносять наступні розлади, порушення та захворювання:

- патології матки - вроджені (подвоєння матки, внутрішньоматкова перегородка) або придбані (ендометрит, поліпоз, ерозія шийки матки, міома матки, аденоміоз);

- полікістоз або виснаження яєчників;

- імунологічна несумісність, при якій у жінки виробляються антитіла до сперматозоїдів;

- хромосомна патологія;

- порушення в системах організму, що мають хронічний перебіг (захворювання нервової системи, системи кровообігу, онкологічні захворювання).

Крім цього окремо виділяють психологічне безпліддя, при якому жінка свідомо чи несвідомо не хоче вагітності. Це може бути тимчасовим явищем, зреалізований в небажанні мати дітей від конкретного партнера, або наслідком сильного страху перед пологами, змінами в зовнішності, які спричинить вагітність і т.п.

Сильний негативний вплив на жіночу репродуктивну функцію можуть надати важкі фізичні навантаження, прийом деяких лікарських препаратів, неправильний спосіб життя, шкідливі професійні чинники, наприклад, постійний контакт з токсичними речовинами і отрутохімікатами.

Як правило, прийом ліків, що пригнічують овуляцію, призводить до тимчасового жіночого безпліддя. Робота яєчників в період прийому таких засобів, як, наприклад, Норколут, Золадекс, Даназол, а також препаратів, що використовуються при хіміотерапії, повністю порушується. Однак після завершення лікування репродуктивна функція, як правило, поступово відновлюється.

Діагностика безпліддя у жінок

Для діагностики жіночого безпліддя використовуються такі методи, як гінекологічний огляд, аналізи крові, у тому числі гормональний, УЗД матки і яєчників. Нерідко фахівці застосовують також гістерографія (у порожнину матки вводиться контрастна речовина, що дозволяє побачити на рентгенівському знімку чітке зображення матки та маткових труб) і гістероскопію (огляд внутрішньої поверхні матки за допомогою спеціального оптичного приладу гистероскопа).

Для аналізу стану матки використовуються УЗД, гістероскопія і біопсія маточного ендометрію. Дослідження прохідності маткових труб проводиться методами лапароскопії і гістерографії. Оцінка роботи яєчників вимагає гормонального дослідження по фазах менструального циклу, регулярних тестів на овуляцію, а нерідко і ультразвукового моніторингу овуляції.

Щоб виключити імунологічну несумісність, зазвичай застосовують посткоїтальний тест, який дозволяє оцінити виживаність сперматозоїдів після статевого акту (їх кількість і рухливість). У процесі діагностики жіночого безпліддя обох партнерів також обов'язково перевіряють на наявність інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом.

Близько 5-7% всіх безплідних пар отримують діагноз «ідіопатичне безпліддя», під яким мається на увазі безпліддя неясного походження. У таких випадках фахівці після всебічного дослідження обох партнерів не можуть виявити причин безпліддя у жодного з них.

Фахівці відзначають, що приблизно у половини жінок діагностика показує присутність одного фактора порушення репродуктивної функції. Решта 50% випадків поєднують в собі від двох до п'яти чинників, виявлених у процесі діагностики жіночого безпліддя.

Лікування жіночого безпліддя

Лікування жіночого безпліддяЛікування жіночого безпліддя завжди вимагає індивідуального підходу до пацієнтів, при якому повинен враховуватися вік, загальний стан здоров'я, тривалість періоду, протягом якого партнери намагалися завагітніти, їх спосіб життя і т.д. У першу чергу лікування повинне починатися з усунення першорядних чинників неплідності. Наприклад, при виявленні непрохідності маткових труб у поєднанні з порушенням овуляції спочатку проводиться відновлення прохідності, а потім призначається терапія для стимуляції процесу овуляції.

Лікування жіночого безпліддя може бути спрямоване або на відновлення здатності до природного зачаття, або на застосування допоміжних репродуктивних технологій (екстракорпоральне запліднення, ІКСІ, внутрішньоматкова інсемінація).

Для відновлення фертильності може застосовуватися консервативна медикаментозна терапія, включаючи гормональне або протизапальне лікування. У разі непрохідності маткових труб також досить часто використовуються хірургічні методи лікування жіночого безпліддя:

- сальпінгостомія - відновлення прохідності в області ампули маткової труби;

- сальпінголізіс - усунення спайок, перетягували маткові труби;

- пересадка яєчника в матку - проводиться у разі відсутності маткових труб;

- імплантація маткової труби в матку - здорову частину маткової труби пересаджують в ріг матки при непрохідності маткової частини труби або її перешийка;

- оментооваріопексія - допоміжне післяопераційне втручання, при якому в яєчниках створюються умови для посилення кровообігу.

Найбільш поширені методи допоміжних репродуктивних технологій представлені наступними процедурами:

- екстракорпоральне запліднення (запліднення поза організмом, після якого ембріони пересаджують в матку жінки);

- внутрішньоклітинна ін'єкція сперматозоїда (ІКСІ);

- ЗІФТ (трубна імплантація ембріонів, при якій ембріон пересаджують не в матку, а в маткові труби);

- ДАР (пересадка гамети, яка передбачає злиття сперматозоїда та яйцеклітини в маткових трубах).

Поділися в соц мережах:

Рекомендуємо також


Увага, тільки СЬОГОДНІ!