» » Мегакалікс (мегакалікоз)

Мегакалікс (мегакалікоз)


Мегакалікс - це вроджена патологія нирок, яка полягає в дифузному розширенні деяких чашечок. У літературі також зустрічається таку назву даної патології як мегакалікоз.

Причини мегакалікса

Як і при будь-якій іншій вродженої патології, назвати точні причини виникнення магакалікса неможливо. Точно з'ясовано, що у розвитку даного захворювання лежить порушення сполучної тканини нирки. Внаслідок цього відбувається витончення ниркової паренхіми і розширення чашечок.

Для нормального розвитку чашково-мискової системи плода жінці необхідно уникати будь-яких шкідливих впливів під час вагітності. Серед найбільш небезпечних факторів необхідно виділити тератогенні інфекції. До них відноситься токсоплазмоз, краснуха, цитомегаловірус, герпес та інші. Для попередження зараження названими інфекціями, під час вагітності жінки чи не щомісяця здають відповідні аналізи. Необхідно пам'ятати, що небезпечним є саме зараження під час вагітності. Якщо жінка ще до запліднення мала в крові ті чи інші антитіла, то це дає набагато менший ризик розвитку у дитини вроджених вад сечостатевої системи.

Множинні дослідження, які постійно проводяться в різних країнах світу, дають підстави припускати, що хімічні речовини та лікарські засоби також мають величезний вплив на закладку органів і розвиток тканин плода. Необхідно пам'ятати, що вагітній жінці краще мінімізувати контакт з такими хімічними речовинами, як лаки, фарби і миючі засоби. Серед медикаментів, в першу чергу, необхідно відзначити гормональні препарати і протитуберкульозні засоби, які мають велику кількість протипоказань і, відповідно, побічних ефектів.

Симптоми мегакалікса

При незначному розширенні чашечок нирки клінічні симптоми можуть бути взагалі відсутніми. Це обумовлено тим, що капсула нирки знаходиться в интактном стані, тобто не піддається ніяким впливам.

У більш складних ситуаціях, коли розширені чашечки починають тиснути на капсулу нирки, хворих турбують незначні болі в поперековій області. Як правило, вони носять постійний характер, не поширюються на інші анатомічні ділянки і не залежать від харчування або фізичної напруги людини.

Через стоншування паренхіми нирки страждає, в першу чергу, юкстагломерулярного апарату. Це позначається на кількості реніну в плазмі крові, який прогресивно збільшується. Даний біологічний фактор, що є найпотужнішим вазопресорних агентом, підвищує тонус судинної стінки, звужуючи артерії. Це позначається на рівні артеріального тиску, в першу чергу, діастолічного. Пацієнтів починають турбувати постійні головні болі, запаморочення, загальна слабкість. При відсутності лікування може відзначатися одномоментна втрата свідомості.

Діагностика мегакалікса

Для верифікації діагнозу використовуються різні методи діагностики, проведення яких має різну ефективність. Напевно, найбільш поширеним методом діагностики необхідно вважати ультразвукове дослідження, у зв'язку з невисокою вартістю і ефективністю останнього. На УЗД можна відзначити як збільшення нирки загалом, так і окремі змінені чашечки. Правда, при поликистозе нирки патологічні утворення можна легко переплутати зі збільшеними чашечками, тому ультразвукове дослідження не можна вважати достовірним методом діагностики.

Для остаточної верифікації діагнозу необхідно провести екскреторну урографію, яка полягає в рентгенологічному дослідженні органів малого таза після внутрішньовенного введення контрасту. При поликистозе нирки може визуализироваться нормальна або зменшена балія, у той час, як при мегакаліксе відзначається велика кількість збільшених чашечок. Кількість змінених анатомічних утворень дозволяє судити про стадії патології.

Мегакалікс (мегакалікоз)

Екскреторна урографія: мегакалікс

Часто при мегакаліксе розвивається вторинна мочекам'яна хвороба. При ній на рентгенологічних знімках можуть визуализироваться безпосередньо конкременти, які, як правило, знаходяться в збільшених чашечках.

Комп'ютерна томографія - один з найбільш точних, хоча і найдорожчих, методів підтвердження діагнозу мегакалікс.

Мегакалікс (мегакалікоз)

Комп'ютерна томографія: мегакалікс

Лікування мегакалікса

При первинній діагностиці захворювання, коли відсутні будь клінічні ознаки, до пацієнтів застосовується наглядово-вичікувальна тактика. Їм рекомендується періодичним проходити профілактичні огляди у уролога, під час яких необхідно проводити ультразвукове дослідження і екскреторну урографію. В принципі, подальша тактика лікування безпосередньо залежить від динаміки розвитку захворювання. Якщо відзначається стабільна динаміка, тобто, патологія не прогресує, хворі не потребують проведення оперативного втручання.

Найбільш частим показанням до операції при мегакаліксе є вторинна сечокам'яна хвороба. При ній можуть виконуватися різні оперативні втручання. На сьогоднішній день досить часто використається дистанційна ультразвукова літотрипсія, яка полягає в дробленні каменів за допомогою спеціального стаціонарного апарату. При неможливості виконання операції зазначеним метолом може виконуватися класична порожнинна операція з видалення каменів.

Крім цього, оперативне втручання при мегакаліксе може виконуватися ще й при нагноєнні збільшених чашечок. Як правило, це трапляється тоді, коли має місце приєднання вторинної інфекції і відсутність адекватного лікування. У такій ситуації метою оперативного втручання є розтин і дренування гнійника або ж видалення всього органу.

Що стосується консервативного лікування, то частіше за все, воно має місце під час вторинного пієлонефриту, який дуже добре розвивається на тлі мегакалікса. У даній ситуації необхідно застосовувати антибактеріальні препарати широкого спектру дії, оскільки далеко не завжди відомо, яка саме флора стала причиною запалення нирки.

На сьогоднішній день найчастіше використовується комбінація фторхінолонів з ванкоміцином. Препарати застосовуються перорально протягом, приблизно, двох тижнів. При резистентності мікробів до призначеного лікування, як правило, використовуються більш сильні препарати - меропенемом.

Реабілітація після хвороби

При призначенні активного антибактеріального лікування реабілітація повинна бути спрямована, насамперед, на відновлення нормальної мікрофлори кишечника. Для цього можуть використовуватися пробіотичні препарати протягом, приблизно, тижні.

Іншим напрямком в реабілітації таких хворих необхідно вважати санаторно-курортне лікування. Як правило, їм рекомендується відвідування мінеральних курортів, типу Моршина або Сак, де проводиться водне лікування та профілактика сечокам'яної хвороби.

Особливості харчування і спосіб життя

Хворим з мегакаліксом рекомендується дієтичні харчування згідно сьомого столу за Певзнером. Воно має на увазі обмеження у вживанні гострих, солоних, смажених, перчених, кислих продуктів. Крім цього, не рекомендується вживати велику кількість солі і мінеральних вод, що сприяє розвитку сечокам'яної хвороби.

Лікування народними засобами

Лікування народними засобами при подібній патології є просто казусом. Без проведення додаткових інструментальних методів діагностики виявити патологію просто неможливо, а це означає, що будь-яке лікування народними засобами можна вважати, якщо не обманом, то невеликою хитрістю з боку народних цілителів.

Ускладнення мегакалікса

Як вже говорилося, найбільш частим ускладненням даного захворювання необхідно вважати сечокам'яну хворобу. Причиною її розвитку є постійний застій сечі в порожнині ниркових чашок, що поступово призводить до випадання солей в осад і утворення конкрементів. При нашаруванні даного ускладнення хворі починають скаржитися на посилення болю в попереку і розповсюдження їх вниз до зовнішніх статевих органів. Крім цього, пацієнти можуть відзначати якийсь дискомфорт під час сечовипускання. Як правило, сеча залишається прозорою, але не виключено її незначне помутніння.

Наступному за частотою ускладненням мегакалікса є пієлонефрит. Постійний застій сечі в нирці є добрим субстратом для розвитку вторинної інфекції. Розвиток пієлонефриту проявляється посиленням болю, погіршенням загального стану, підвищенням температури тіла і блідістю шкірних покривів. Якщо в даній ситуації провести загальний аналіз сечі, то можна побачити збільшене кількість лейкоцитів і бактерій.

Якщо під час пієлонефриту не призначається активне антибактеріальне лікування, то він може перерости в нагноєння ниркової паренхіми. Це клінічний стан іменується абсцесом нирки. Він потребує негайного оперативному втручанні, в ході якого виконується розтин гнійника і дренування його порожнини.

Профілактика мегакалікса

Зрозуміло, що профілактика даного захворювання, це прерогатива вагітних жінок. Тільки не завжди можна передбачити етіологічний чинник, тим паче, що відповідна мутація може виникнути і раптово, без будь-яких фонових причин. Набагато важливіше вторинна профілактика, яка полягає в попередженні ускладнень мегакалікса.

У першу чергу, вторинна профілактика заснована на правильному харчуванні і відповідному водному режимі. Хворим не дозволяється вживати велику кількість мінеральних вод і солоних продуктів, так як це призводить до підвищеного виділення солей з сечею, що є безпосереднім етіологічним фактором сечокам'яної хвороби.

Що стосується профілактики пієлонефриту, то вона повинна бути заснована, в першу чергу, на санації хронічних вогнищ інфекції. Хворим необхідно пройти ретельне дослідження на виявлення хронічного синуситу, тонзиліту, циститу і холециститу. Як показує практика, саме ці захворювання найчастіше стають причинами розвитку вторинного пієлонефриту.

Прогноз

Прогноз для життя - сприятливий. Як показує практика, навіть найскладніші форми захворювання, типу абсцесу нирки, не мають летальних результатів.

Прогноз для одужання - відносно сприятливий. Тільки при пересадці нирки можна остаточно позбутися даної патології.

Прогноз для працездатності - сприятливий.

Ред. лікар уролог, сексолог-андролог Плотніков А.Н.

Поділися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!